З 2022 року сотні тисяч громадян України отримали статус тимчасового захисту в країнах ЄС — Португалії, Польщі, Німеччині, Іспанії, Італії, Чехії тощо.
Більшість цих осіб:
- проживають за кордоном понад 183 дні,
- орендують житло,
- ведуть трудову або підприємницьку діяльність,
- мають там сім’ю, дітей у школі, банківські рахунки.
Ці ознаки прямо свідчать про зміну “центру життєвих інтересів” і, відповідно, фактичне набуття податкового резидентства у країні перебування.
Однак українське законодавство не містить процедур виходу з резидентства, і формально така особа з точки зору податкових органів України залишається “резидентом України”, навіть не маючи тут доходів.
- Критерії резидентства за українським законодавством
Відповідно до п. 14.1.213 Податкового кодексу України (ПКУ):
«Фізична особа є резидентом, якщо вона має місце проживання в Україні. Якщо особа має місце проживання також в іншій державі, вона вважається резидентом України, якщо має центр життєвих інтересів в Україні. Якщо визначити центр життєвих інтересів неможливо — особа вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів протягом податкового року».
Тобто, критерій “центру життєвих інтересів” є ключовим.
Саме цей критерій використовується і в більшості міжнародних конвенцій про уникнення подвійного оподаткування (ДПП).
- Визначення резидентства у міжнародних конвенціях
3.1. Україна — Португалія (Конвенція від 09.03.2012, чинна з 2013 р.)
Стаття 4 “Резидент”:
- Для цілей цієї Конвенції термін “резидент Договірної Держави” означає будь-яку особу, яка відповідно до законодавства цієї держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі її місця проживання, постійного місця перебування, місця управління або будь-якої іншої аналогічної ознаки.
2. Якщо фізична особа є резидентом обох Договірних Держав, її статус визначається таким чином:
a) вона вважається резидентом тієї держави, де має постійне житло;
b) якщо постійне житло є в обох державах, вона вважається резидентом тієї, де має тісніші особисті й економічні зв’язки (центр життєвих інтересів);
c) якщо центр життєвих інтересів не може бути визначений, або немає постійного житла, вона вважається резидентом тієї держави, де звичайно проживає;
d) якщо вона звичайно проживає в обох або в жодній державі, статус визначається за громадянством;
e) якщо і це не допомагає, компетентні органи двох держав мають домовитися шляхом взаємної домовленості.
Ці критерії повністю відповідають модельній Конвенції ОЕСР.
3.2. Україна — Польща (Конвенція від 12.01.1993, чинна з 1994 р.)
Стаття 4 “Резидент”:
- Термін “резидент Договірної Держави” означає будь-яку особу, яка відповідно до законодавства цієї держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного перебування або іншої аналогічної ознаки.
2. Якщо фізична особа є резидентом обох держав, застосовуються такі правила:
a) резидентом вважається держава постійного житла;
b) якщо воно є в обох — держава центру життєвих інтересів;
c) якщо його не можна визначити — держава звичайного перебування;
d) якщо особа звичайно перебуває в обох або ніде — держава громадянства.
3.3. Україна — Німеччина (Конвенція від 03.07.1995, чинна з 1996 р.)
Стаття 4 (2) майже дослівно відтворює ті самі правила “tie-breaker test”:
Якщо фізична особа є резидентом обох держав, вона вважається резидентом тієї, де має постійне житло; якщо постійне житло в обох державах — там, де має центр життєвих інтересів; якщо це неможливо визначити — у державі звичайного проживання; якщо звичайне проживання в обох — у державі громадянства.
Практичне застосування: що відбувається зараз
Проблема 1. ФОП на спрощеній системі. Нерезиденти не мають права бути на спрощеній системі, лише на загальній.
Українці, які продовжують мати ФОП, але проживають і ведуть діяльність у Португалії, Польщі тощо, опиняються у колізії:
- Для України вони формально резиденти, отже, мають звітувати і сплачувати єдиний податок.
- Для країни проживання — фактичні резиденти, отже, підлягають оподаткуванню за місцевими правилами.
???? Якщо буде доведено неукраїнське резидентство, ДПС може застосувати ставки нерезидентів (18% ПДФО + 1,5% військовий), вважаючи, що спрощена система не застосовується до осіб, які втратили статус резидента. Якщо доводити зворотнє – то необхідно декларувати усі зарубіжні доходи в Україні, але це не панацея від потенційних претензій країн фактичного перебування, які вважатимуть вас своїми.
Проблема 2. Продаж нерухомості
При продажу майна в Україні особою-нерезидентом згідно п. 172.9 та 167.1 Податкового кодексу України (ПКУ):
- ставка податку становить 18%,
- пільга на продаж одного об’єкта без оподаткування не застосовується.
Водночас, у державі проживання (наприклад, у Португалії) такий дохід може також підлягати декларуванню, але відповідно до Конвенції про уникнення подвійного оподаткування, сплачені в Україні податки можуть бути зараховані.
Проблема 3. “Неподані” іноземні доходи
Якщо українець залишився податковим резидентом України, але отримує:
- зарплату за кордоном,
- доходи від бізнесу, фрілансу,
- інвестиції чи роялті,
— він зобов’язаний задекларувати ці доходи в Україні і сплатити податок, з урахуванням кредиту податків, сплачених за кордоном (ст. 13 ПКУ, ст. 23 багатьох Конвенції).
З 2025 року, коли Україна повністю запустить CRS-обмін, податкова автоматично отримає дані про рахунки, дивіденди та доходи українців у країнах ЄС.
Наслідки: ризики і правова пастка
- Донарахування і штрафи — для ФОП, які не подали декларації або не сплатили податок за іноземні доходи.
- Податкові перевірки на підставі CRS — починаючи з 2025–2026 років.
- Колізії з подвійним оподаткуванням — коли дві держави одночасно вважають особу своїм резидентом.
- Масові судові спори — очікується десятки тисяч позовів щодо скасування рішень податкових органів про статус резидента або розмір донарахувань.
- Відсутність процедури “виходу” з резидентства — навіть особи, які роками живуть за кордоном, формально залишаються “платниками податків України”.
Висновок
Проблема подвійного резидентства українців із тимчасовим захистом — не лише податкова, а системно-правова.
Без створення офіційного механізму фіксації факту зміни резидентства:
- держава ризикує отримати хвилю масових позовів,
- громадяни — донарахування податків та штрафи,
- а міжнародна податкова система — хаос і суперечності в CRS-звітах.
Вирішення потребує негайного внесення змін до Податкового кодексу України з урахуванням принципів Конвенцій ОЕСР і двосторонніх договорів про уникнення подвійного оподаткування.
Катерина Бєжанова
Адвокат, керуючий партнер
АО Неофеліс Ло Груп
